Я дуже люблю простір дітей…люблю з ними розмірковувати…
Сьогодні…діти були дуже відвертими…відкривали …свої вразливості…сьогодні …перш, ніж підійти до теми гідності…ми пройшли…спільно…поряд…зі мною…шлях того, що діти переживають( не всі, звичайно)…відсутність у їхньому житті батьків( татів)…не через те, що …вони…воюють, а через покинутість… розлучення… та те, що вони …не бачаться, не спілкуються з ними…
Я відведу для цього…окрему сторінку…щоб пояснити, що таке ” покинутість” для дитини…
А сьогодні…все ж про гідність…як цінність себе ..розуміння своїх сильних сторін, своїх можливостей…
Сьогодні діти багато знають про цінність та гідність…вони…можуть…стояти, щоб не впасти…,але поряд… завжди має бути дорослий, якому вони довіряють…,щоб зростити ” власні крила”…, щоб жити…вільно, повноцінно…з гідністю.
Сьогодні “є контакт” періодично та захоплююче для мене відбувався з чарівними “першачками” протягом моєї присутності у школі…
Я виходжу час від часу на перерви, щоб спостерігати за тим, що відбувається у цьому просторі, вільному від навчання… адже діти на перервах можуть бути зовсім іншими, ніж на уроці…
Роблю це, зазвичай, невимушено, зовсім не привертаю уваги, а так ,щоб це викликало якісь мої потреби у цьому русі…
І, сьогодні, мені подарували діти масу обіймів … вони частіше бігли з розгорнутими до мене руками… повідомляли, що люблять, скучили… , а один хлопчик… він уже не першокласник… завше поглядом та потиском руки повідомляє про контакт зі мною… такий контакт… уже протягом 3 років ми обрали, коли він вперше прийшов до школи… і, щоразу… хотів повертатися додому… часто плакав, коли відчував сум, чи невпевненість…, а один раз, то таки плакав дуже…, бо закохався у дівчинку, а вона вибрала стати на фізкультурі з іншим хлопчиком…, якими справжніми та сердечними були ці сльози…
Я пишу це для того, щоб дорослі розуміли, що почуття – дуже тонка сфера людини… і кожне неправильне слово чи недоречне зауваження може викликати великі дитячі переживання…
Спостерігайте за дітьми в різних життєвих обставинах… проговорюйте емоції, які вони відчувають… вчіть розуміти емоції… загалом вивчіть усі 8 фундаментальних емоцій… і кожного разу проговорюйте від себе, яку емоцію відчуваєте… покажіть смайлик цієї емоції… разом сядьте біля дзеркала… та показуйте різні емоції один одному… відгадуйте їх… таке спільне заняття на користь не тільки дітям, а й вам.
Сьогодні контакт, який я запропонувала дітям, коли знайомилась, вони активно виражали та дарували мені… тішуся, що мої теплі обійми додадуть їм розуміння людських взаємин підтримки, яка зараз так необхідна…, але завжди… поряд з обіймами дбаємо про особистий простір кожного та кордони… за які не виходить, як дорослий, так і дитина… і тоді, це про безпеку та надійність контакту…
Сьогодні про важливу тему та дуже складну в розумінні та в емоційному відреагуванні… з учнями 4 класу!
Тема про статеву систему в циклі статевого виховання…такого потрібного і вкрай важливого, але дуже інтимного, з відчуттям сорому, а деколи з бажанням показати, що “знаю про це все”…
Я дякую нині своїм четвертокласникам за довіру…за те, що уважно слухали, не були байдужими, а природньо реагували…,прикрившись капюшонами своїх світшотів (шукали свого безпечного місця).
Я намагалася ознайомити з будовою статевої системи не через мультик, а моє пояснення ,а тому працювала словом, крейдою та дошкою…,щоб дитина могла розуміти та довіряти моїй компетентності…щоб потім наважитися запитати про те, що її так хвилює…
Складні питання хромосом висвітлила таким чином, що набір людини- це 46 хромосом…23 жіночі та 23 чоловічі, тобто ті, що знаходяться у статевих клітинах (саме у них половинний набір хромосом, бо при заплідненні утворюється 46 хромосом- це 23 від мами та 23 від тата)..за 22 парами хромосом ми однакові, а 23 парою різнимося…саме від цієї пари залежить наша стать…пояснила процес запліднення (складний та неперевершений по суті), бо дає народження Життя!
Говорили про тіло та його межі, простір власної безпеки у такій важливій темі..
***
Домовилися про те, що кожен може підійти до мене з тими питаннями, які найбільше цікавлять дітей, що вислухаю всіх, що відкрита в цьому обговоренні…
29 квітня 2023 р.
Я вже писала на своїй сторінці про статеве виховання, які є його стадії , починаючи з 10 років до статевої зрілості, яка формується до 20 років.
Описуючи ці процеси, я не виокремила цікавий момент сексуальної поведінки підлітків, що має характер експериментів( це не має нічого спільного зі зрілою сексуальністю та бути не може), а саме: проявляють надмірну цікавість до зображень оголених людей, створюють відповідні малюнки, з’ являються в лексиконі слова, пов’язані з темою сексу, діляться враженнями від побаченого та почутого на сексуальну тематику( демонструють ” обізнаність” в цій темі).
А це означає, що дорослим не потрібно ганьбити, ” викручувати руки” підлітку, а розуміти, що саме так вони розвиваються…
Підлітки прагнуть розуміння того, що з ними відбувається, і якщо вчасно та правильно пояснювати, то ці експерименти не будуть показовими виступами у школі, до прикладу.
***
Сексуальне виховання- важлива складова розвитку людини, воно потребує безпечного простору, бо є дуже вразливим, сором’язливим та інтимним по своїй суті.
Цей процес не можна зупинити, заборонити чи заперечити!
А починається це виховання у сім’ї, де є саме той безпечний простір, та люди, яким найбільше довіряє дитина, тобто – батьки…
А тепер давайте добре подумаємо, чи всі батьки нині готові допомогти дитині у цьому питанні, наскільки самі обізнані, та, наскільки, їм може довіряти дитина…,бо саме ці питання, як і сам підліток дуже вразливі…
Отож, довго думати не будемо, бо мало таких…
Якщо сім’ я не може це зробити, то наступним кроком має бути освітнє середовище, де дитина зможе дізнатися про такі важливі та невіддільні від людської природи теми…
***
А сьогодні я хочу сказати батькам та окремим педагогам про те, що перш ,ніж кричати, соромити, ганьбити підлітка подумайте про те, скільки часу ви самі приділили вивченню цієї теми, щоб вміти пояснити дитині…адже ви маєте бути доступними, обізнаними, щоб дитина могла запитати вас про все, що так її турбує та мати гарантії того, що їй дадуть компетентну відповідь та збережуть конфіденційність, що не буде висміяна, бо це залишається на все життя…часто великим соромом, що унеможливлює якість інтимного життя, створює виклики та ризики у поведінці, залишається ” грою у сексуальне життя”, яке не несе відповідальності за себе, партнера та нащадків…
Не можна і тиснути на підлітка у цій темі, якщо він чи вона не готові до таких питань…
З підлітками , чи загалом з дітьми потрібно не лекції читати, а мати довірливі, правдиві розмови згідно до віку…
А починається ця велика робота сексуальної освіти з 3 років, коли вперше з’ являється розуміння себе, як належності до статі…хлопчика , чи дівчинки…
***
Якою жінкою чи чоловіком виросте дитина залежить від поінформованості, середовища, в якому зростає дитина, від безпеки та мудрості цього середовища, від першого розуміння та значення сексуальності, як належності до статі.
Думаю, що це важливо.
***
А ще хочу порадити книжки , які можуть прочитати батьки та вчителі( перш ,ніж запропонувати дітям),щоб розуміти цінність інформації та вміння її вчасно проговорити та допомогти дітям розуміти ті зміни, які їх очікують у розвитку.., щоб зарадити сексуальному насиллю в тому числі…
” Путівник по світу дорослішання”( окремо для дівчаток та хлопчиків). Ці книги можна батькам з дітьми обговорювати , а якщо є бар’єр у дітей, щоб обговорити, то батькам слід сказати, що дитина завжди може запитати їх про те, що цікавить її в цій темі…, що ви готові її вислухати…(батьки попередньо прочитайте книжки самі)
І дуже допоміжна книга” Мама й син” для тих мам, які виховують одні хлопчиків…
Це і серія мультфільмів про Кіко та Прості підказки ” Як почути своє тіло” та багато цікавої та корисної літератури, яку можна знайти в книгарнях та перевірених сайтах.
***
А ще Юнісеф – потужна міжнародна організація в структурі ООН, що захищає права та інтереси дітей , є з цінною інформацією в мобільному смартфоні кожного українця від початку війни…у розділі ” Юнісеф- спільнота для батьків”… тут можна довідатися про все, як допомогти собі та дитині у важкий час війни… і в тому числі з питань статевого виховання…
Кожна школа у м.Львові отримала чудовий інформативний матеріал (неодноразово), як допомогти дитині у важкі воєнні часи…і в тому числі з питань статевого виховання…
А тому, батьки і вчителі нині можуть дістати правильну інформацію з цього питання.
За Життя! Перемоги! Миру!
7 березня 2023 р.
Сьогодні про поведінку школярів початкової школи та лайливі слова…
***
Як часто дорослі розуміють емоції та реакції дитини на певні події?
Наскільки знають вікові особливості дітей?
Чи знають, що мислення дітей суттєво відрізняється від мислення дорослих?
А чи знають дорослі, що війна ламає усі патерни поведінки, які застосовувалися у мирний час…,а якщо є бажання якнайшвидше дорослішати, бо несила бути малим та переживати загрози та жахіття війни?
***
Якщо до цього всього я додам , що переживати, виражати емоції- це не дорівнює поведінці, то так буде зрозуміло, що ми не можемо завдавати ще більшого тиску на дитину, що лайливі слова- це вираження того, що їй погано, і єдиним способом ,який є прийнятним у ситуації саме того стану і того часу, коли лунали слова- це єдино правильна реакція організму, щоб не зламатися, не впасти в психосоматику…
А, якщо ,я поясню ,що злість- це базова емоція, яку ми відчуваємо майже завжди, бо маємо потреби, а ,якщо я не маю способу ці потреби задовольнити, то точно злитимусь…,а ,якщо мені не дають злитися (так часто буває ,дорослі не дають можливості злитися), то лайливі слова залишаться єдиним способом, де зможу відреагувати ..
У середовищі хлопців( дівчат також, але рідше) ближче до підліткового віку, є велике бажання бути, як дорослі, ” програвати моменти дорослішання”, але розуміння, що цей процес не можна прискорити не має, а так хочеться вже…штовхає здійснити це якнайшвидше…,і тут лайливі слова дуже підходять…,а тому дітям потрібно пояснювати про справжнє дорослішання…
Часто “геймерство” супроводжують лайливі словаa ,і це стає своєрідним узалежненням, поганою звичкою ними користуватися…
А в час війни, коли так крутезно для всіх пролунало ” Російський військовий корабель пішов на ..”- це легалізувало нашу агресію, дало можливість ” скинути страх”, який так важко переживали на початку війни…,а наші діти радісно це підхопили, бо ставали на момент “рівними з дорослими”…
***
Чи потрібно мовчати? Ні, звичайно!
Ми, дорослі, маємо навчити дитину вмінню виражати емоції, що лайливі слова – це агресія, часто прихована за формою лайки, яку так полюбляють дорослі (чого гріха таїти, адже саме дорослі так часто до цього вдаються)…
Отож, дитина живе в просторі, де чує ці слова…
Наше завдання не боротися, а дати до розуміння, як справлятися зі злістю, люттю, ненавистю, страхом, тривогою…
Заборона не вирішує, а ще більше штовхає чинити опір!
То, що ж тоді?
Ми, дорослі, маємо навчати цінностям, які будуть опорами в подальшому житті…наше завдання показати , що світ складається з маси позитивних, корисних, світлих істин…, що поряд завжди існує зло…важливо його бачити, розрізняти.., що у великому світі завжди є люди, які підтримають, допоможуть….,що вибір та відповідальність завжди за нами (це, звичайно, буде зрозумілим значно пізніше, у віці 15-16). А зараз власним прикладом, цінними фільмами, корисними звичками, якісними мультиками та книжками наповнюємо дитину, щоб не проникало так легко інше, те, що ускладнює життя…
***
,Не засуджувати, чи карати, а тим більше у стані війни, а допомогти дитині справитися зі своїм станом…прийняти правила: -вживати ці слова табу
-де саме, в присутності кого недопустимо
-виділити куточок, де дитина зможе виражати емоції, і лайливі слова
-вчити, що злість не можна виражати на всіх, бо вона адресована комусь конкретно, адресно
-вчити проговорювати про почуття від себе: я злюсь, я роздратований, я в даний момент ненавиджу тебе за ..
Отож, дорослі мають бути доступні для дитини у вираженні емоцій та почуттів, бо якщо їй ставлять заборони, а самі дозволяють це собі, то діти будуть неконтрольовані там, де нема батьків..
А ще батьки не мають викликати страх у дитини…
Батьки- це підтримка та емоційна, фізична ,психологічна безпека для дитини.
***
Важливо пам’ ятати, що в час війни ми не можемо поставити заборон, які ставили раніше, бо всі способи( емоції маю на увазі) є тим рішенням, яке приймає наш організм для порятунку….
А лагодити будемо після закінчення військових дій…
За Життя! Перемоги! Миру!
2 листопада 2022 р.
Сьогодні з дітками першого класу #Початкова_школа_Джерельце говорили про дуже важливу тему “Як почути своє тіло”.
Заняття без пафосу та підготовки, які втомлюють дітей. Абсолютно доступно, природно, без затисків та сорому (наскільки це було можливо), саме таку мету я переслідувала. Адже саме зараз, тіло, як і завжди , відреаговує першим на всі випробування війни…, і його треба почути.
Релаксували, закривши очі, та прислухалися до власних відчуттів.
Зрозуміли, що ми господарі свого тіла, і тільки ми відчуваємо, як нам, а тому ” одягнись, бо тобі холодно” мамине чи бабусине зовсім недоречне, якщо мені справді не холодно.
А ще вивчили, що тіло має свої межі. Якщо, хтось хоче мене торкнутися, то має на це спитати дозволу, адже я господар свого тіла!
Потім співали ” Ой, у лузі червона калина”, бо в ній закладений великий символ незламності, великої віри, міцності. А ще життєствердження! Для дітей зараз це дуже важливо. Рухами показували переживання та почуття, а основним було ” підняти калину, розвеселитися величчю відродження!”.
Дякую за організацію дітей класному керівнику #АндрейкоГалина.
У мене та діток багато виникло тепла, добра, світла та спокою!
За Життя! Миру! Перемоги!
18 вересня 2022 р.
Сьогодні про важливе у роздумах… Після слухання відомих травмотерапевтів, кризових психологів.
***
З війною побільшало тривог, страху, реальних загроз…
У такій ситуації, після гострого дистресу, його зняття (це входить в надання першої психологічної допомоги), і про це сьогодні треба говорити з усіма, як вміння зарадити, є потреба в стабілізації.
Перша психологічна допомога – це неважкі вміння, з ними можуть справитися дорослі, допомогти дітям, людям похилого віку, щоб потім стабілізуватися.
І, щоб здобути знання першої психологічної допомоги, не обов’язково мати фах психолога.
***
1.Стабілізація (основна умова справитися з порушенням орієнтації в просторі, порушенням дихання, порушенням розуміння себе, контакту з реальністю тощо), щоб продовжувати жити, а інакше людина не бачить перспектив: страх, тривога тотально її захоплюють у полон.
Для стабілізації є багато продуктивних технік, вправ, а головне- це контакт з реальністю, відновлення ресурсів, вміння відшукати нові ресурси та пригадати ті, що допомагали, бо в ситуації гострого стресу, як і стресу взагалі людина забуває, ніби відключає з пам’яті все, про що так знала. Це відбувається, як захист, щоб забути травматичні події, і загалом блокується все, щоб порятувати людину.
Отож, після стабілізації, відновлюємо ресурси.
2.Шукаємо опори( в прямому розумінні: обпертися спиною, опора в ногах, руками до стінки, тощо), що дозволяють триматися, проживати, справлятися.
3.Якщо є ресурс та знаємо, як надати першу психологічну допомогу, то надаємо тим, хто поряд її потребує
4, Якщо знаємо, як надати допомогу, але не має ресурсу, то цього не робимо, бо не вистачить сил. Людині не допоможемо і собі завдамо шкоди, втративши останні можливості.
5.Світ – не тотальна загроза, в ньому завжди є щось хороше для вас: люди, події, можливості, перспектива доброго та відновлення зруйнованого.
6, Перспектива – це друга мега важлива річ після стабілізації!
Перспектива розширює простір мислення, бо при травмі воно тунельне, тобто звужене до самої травми, і людина не бачить виходу.
Отож , бачити майбутнє, малювати перспективу, будувати, прогнозувати, щось для цього робити- це дуже важливо!
Оскільки я працюю і з дорослою аудиторією , і дитячою, то хочу сказати, що саме для дітей важливим є бачення перспективи.
У дітей має бути щасливе майбутнє!
Отож, наповнюємо кожен день дитини, почувши її потреби, стабілізувавши та відновлюємо, набуваємо ресурсу та дивимося у майбутнє!
Батьки! Якість дитинства не у сотні дорогих іграшок, потуранні примхам, гіперопіці, вседозволеності, а у відповідальному батьківстві: розумінні потреб дитини, наданні безумовної любові та тепла, прийняття дитини з усіма її викликами, вміння емоційно бути близькими з дитиною, надання самостійності зростання згідно віку, а ще чутливими , чуйними, сердечними та доступними для дитини!
Головне- дитині має бути безпечно! Безпечно жити та зростати! Без цього неможливо повноцінно розвиватися.
Отож, простір безпеки- це зона відповідальності дорослих, які є в контакті з дитиною!
Зараз особливої уваги потребують ті діти, які стали свідками насилля або й самі стали жертвами насилля…
Ті, що втратили батьків, рідних…
Ті, що відчули на собі жахіття ракетних ударів та руйнування осель…
Ті, що стали свідками жахіття цієї жорстокої війни безпосередньо у зоні бойових дій..
Пам’ятаймо, що і травма свідка також впливає на подальший розвиток дитини навіть тоді, коли вона бачить це з екранів телевізорів або чує інформацію!
Зразу дитина може і не відреагувати, але це не означає, що ця інформація в ній ” не застрягла”.
Ми не можемо закрити чи приховати повністю інформацію, але проговорити, відгорювати, тобто виразити, можемо!
***
Вчіться самі та вчіть дітей любити життя, бачити в ньому прекрасне, тоді у дитини завжди буде перспектива ” За Життя”!
