Леся Українка безмежно вірила в Україну. Вона назвала себе Українка якраз тоді, коли все українське було заборонено. Це вимагало великої сміливості і незламності. Високоосвічена талановита жінка-європейка. У неї вдавалося найкраще все, за що лиш тільки бралася: писати вірші, збирати і зберігати фольклор, вчити мови і перекладати, писати підручники і вчити дітей, грати на фортепіано і співати. А ще Леся Українка – дбайлива і уважна до родичів і друзів, невтомна мандрівниця, хоч і з обмеженими можливостями через важку хворобу, яку переносила мужньо і терпляче.