Шевченкове слово лунає звідусіль. Воно звучить на сцені, на уроках і перервах. Уся початкова школа “Джерельце” святкує день народження Великого Кобзаря.

Шевченко – велика любов українського народу. Кожне покоління знаходить у житті і творчості Тараса Григоровича своє відображення, свою радість і тугу. Діти люблять маленького Тарасика, який іде до залізних стовпів. Бо і вони люблять загадкові історії. Тарасика, який безтямно любить малювати, бо і вони охоче малюють. Співчувають Тарасові, який залишився сиротою, бо люблять маму і тата і всю свою родину. А ще за мальовничу Україну у його поезіях – милу серцю, найкращу в світі.

Але  наші діти, виявляється, добре розуміють, талановито, чуттєво декламують пристрасну Тарасову поезію про складну долю українців у Російській імперії. Діти щиро сприймають загострене відчуття справедливості Шевченка. Наші діти знайомляться з життєвим шляхом Кобзаря. Вони захоплюються іскристим талантом поета і художника, який пробивається крізь  важкі життєві обставини і приходить до знедоленого українського народу. Талантом Шевченка, який піднімав і надихав українців двісті років тому і сьогодні.

А ще прекрасно, коли Великого українського Поета вшановують разом з дітьми їх батьки, з учнями – вчителі. Добре, коли Шевченко єднає покоління, коли він всім рідний і близький.

Наш Шевченко – тихий лірик, який співчуває і потребує співчуття. Наш Шевченко – нестримний борець і герой, який вміє дивувати і надихати. Наш Шевченко – інтелектуал і яскравий успішний талант! Наш Шевченко – це НАШ поет, бо що ми без нього…