Нелегкий час переживає наша держава Україна. Підступний сусід, нібито “братня” Росія вирішила “денацифікувати і демілітаризувати” Україну за допомогою крилатих ракет і танків…

Напередодні ворожого вторгнення в Україну нас кілька тижнів лихоманило фальшивими повідомленнями про замінування шкіл. Тепер ми вже розуміємо, що то була спроба нас всіх залякати і дезорганізувати. Натомість все було сприйнято серйозно, як належить, коли мова йде про життя людей, а насамперед – дітей. Ми навчилися організовано і швидко збиратися і покидати шкільне приміщення без страху, паніки і метушні.

А 24 лютого прийшла страшна звістка про напад ворога і війну. Порушився радісний життєвий ритм усієї країни, але найважче прийшлося дітям… Вони втратили захищеність, спокій, рідні середовища дитсадків і шкіл, а деколи і домівку та батьків… Це тільки здається, що вони малі, діти все розуміють і глибоко переживають.

Добровольцем пішов до лав ЗСУ наш вчитель Кучма Олег Мар’янович. Ми пишаємося його мужністю і сміливістю. А наші учні найтеплішими словами виразили свою вдячність українським воїнам-захисникам.

Наші діти – народжені в Україні, вони люблять свою країну, її символіка їм рідна. А співати гімн можна і за урочистої нагоди, і в тривожний час… І навіть мріяти.

Навчання припинилося. Наша школа почала виконувати невластиву,  але таку важливу функцію одного з багатьох у нашому тиловому місті осередків прийому тимчасово переміщених осіб – біженців з територій, де вже йшли бойові дії. Ми намагалися створити не тільки добрий побут постраждалим людям, але і огорнути їх співчуттям, теплом, розумінням. Тішимося, що вони справді це відчувають.

Радісно було отримати допомогу для українців з Італії від колишньої львівської вчительки Олександри Новосад і фірми, де вона працює. Одяг і взуття, дитяче харчування, ліки і засоби гігієни і навіть запас питної води від співчутливих італійців заповнили хол нашої школи. Ми поділилися цими запасами  з евакуйованими дітками, ліки поїхали з волонтерами нашим бійцям на передову.

Не зважаючи ні на що, школа залишається школою! Діти навчаються майже звично – дистанційно. Тільки тепер вони приєднуються на уроки з різних міст і країн. Ми віримо, що наша перемога близько. Війна закінчиться, як страшний сон. І наша зустріч у школі буде прекрасна!