У нашій школі працює прекрасна людина і справжній професіонал п. Наталя Атаманчук. Вона – шкільний психолог “Джерельця”. Школа – складний організм, в якому пов’язано багато дорослих, а ще більше дітей. З допомогою п. Наталі ми всі вчимося розуміти себе та інших, розв’язуємо вузлики наших особливостей і взаємодій.

Отже, слово п. Наталі:

– Час, в якому ми живемо , вимагає мати багато пізнання про себе, свої можливості, потреби.

А ще розуміння того, що є кордони власної людської захищеності, безпечного простору, в якому зростаєш повноцінною особистістю, яка має право бути різною, і в тому числі, суттєво відрізнятися від інших зовнішністю, смаками та вподобаннями, своїми емоціями, загалом, іншістю…

Що є приватна територія кожного, як і власні речі, власні думки, власні переконання…, що ніхто не може нищити здоров‘я іншої людини, в тому числі психічне, різними методами…,

що за це є покарання, одним з яких є людський осуд такої небажаної соціальної поведінки…, і чим більше такого осуду, тим вужчим є простір для психологічного , фізичного, сексуального насильства…

А ще є покарання для батьків, які не можуть повноцінно виховувати дітей…

Діти мають зростати у безпечному, здоровому середовищі, із задоволеними базовими потребами, а основне – це потреба у любові, прийнятті.

Там , де є простір любові- не має місця насиллю!

Такі важливі теми ми сьогодні обговорювали у 3- А класі доступними для дітей методами, зрозумілою мовою, щоб опанувати важку для сприймання та реагування тему булінгу в освітньому середовищі.

Діти уважно слухали, задавали запитання, намагалися коментувати.

Моїми аргументами були приклади, долі тих дітей , які з тих чи інших причин опинилися в агресивному середовищі, їх вихід з цього, процес оздоровлення, змін, які дозволяють повноцінно жити. А ще, що можна і потрібно звертатися за допомогою до дорослих , яким довіряєш.

Нині цієї теми не уникнути і батькам!

А тому дуже раджу проговорювати ці теми з дітками вдома. Ви маєте стати для дітей важливою опорою в цій темі!

І пам‘ятайте, власною поведінкою та власним прикладом життя формуємо ті соціальні ролі, які вибирають наші діти!

Отож, бути «жертвою, насильником чи спостерігачем» дитині – залежить від нас, дорослих, що сформуємо, те і будемо мати…

А в школі ми намагаємося створити для всіх безпечний простір!

Дякую діткам, батькам, класному керівнику п. Насті Іванишин за відкриту дитячу аудиторію